ПРОРО́ЧИЦЯ, і, ж. Жін. до проро́к. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат — пророк, сестра — пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Л. Укр., II, 1951, 279); * У порівн. Встала в полум’ї Росія, встала, як пророчиця! (Тич., Зростай.., 1960, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 274.