ПРОРОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОРОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Док. до рокота́ти, рокоті́ти. Не встигли вони [махновці] як слід наїстись, пересідлати і нагодувати коней, як раптом над селом пророкотав незвичайний грім (Цюпа, Грози.., 1961, 92); — Хазяїн — сам не гам і другому не дам, — солодко пророкотав отець Софроній (Речм., Весн. грози, 1961, 71).

2. Рокотати (рокотіти) якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 272.