Про УКРЛІТ.ORG

проривати

ПРОРИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ПРОРВА́ТИ, рву́, рве́ш, док., перех.

1. Пробивати, продавлювати в чому-небудь, що рветься, отвір або дірку; продірявлювати. Написав [о. Артемій], як він на залізній дорозі [залізниці] нібито проривав мішки з бакаліями, точив з мішків риж, родзинки, мигдалі.., як це все він з компанією продавав.. за половину ціни (Н.-Лев., IV, 1956, 164); Цей здоровило, що мало не проривав рукавів піджака опуклостями атлетичних біцепсів, міг би бути шахтарем, вантажником, а може й боцманом (Кулик, Записки консула, 1958, 219); Коли в лялечці сформується доросла комаха, то вона прориває лялькову оболонку і виходить з неї (Захист рослин.., 1952, 41); — Куди поліз?.. Не бачиш, що там печатка? Нижче!.. Та не тисни так, а то прорвеш мені папір (Кол., Терен.., 1959, 370); * Образно. Сонце, вмираючи, заспівало лебедину свою пісню. Невидиму хмарку прорвало десь за горою, висипало найліпше своє золото і порозсипало на вершинах гір (Хотк., II, 1966, 238); // Розривати, розділяти на частини. Петро взяв [ящірку] другою рукою за хвостик і розтягав його. Карби розходились, і можна було.. прорвати посередині цей хвостик рівненько, як ножем (Март., Тв., 1954, 295); // перен. Порушувати (звичайно тишу), заповнюючи все довкола (про звуки). Підкови коней на площі.. вібрують і проривають пустельну тишу (Ю. Янов., II, 1958, 93); Заглушаючи все довкола, заводський гудок прорвав ранкову тишу (Кочура, Родина.., 1962, 100).

2. Сильним натиском, напором розмивати, руйнувати що-небудь (звичайно про воду). Несподівано одразу прориває [вода] греблю (Н.-Лев., III, 1956, 10); Біля крижаного завалу з гірських потоків збирається велика вода, що з величезною силою натискає на завал, знаходить слабке місце, прориває його, і буйні потоки води на шматки розривають крижини (Чорн., Визвол. земля, 1950, 81); Даремні потуги гатити греблю, коли вода вже прорвала (Головко, А. Гармаш, 1971, 467); Повінь прорвала берег (Бойч., Молодість, 1949, 80); // безос. — Біда, дядьку!.. Греблю прорвало й балку залило водою (Гр., І, 1963, 425); Сьогодні зранку прорвало понтонний трубопровід (Донч., II, 1956, 87); // також безос., розм. Відкриватися (про нарив, гнійник, абсцес). Протягом кількох днів гнояк «дозріває», тобто.. розмякшується і прориває (Як запоб. заразн. хвор., 1957, 36); [Пузир:] Слава богу, хоч у спині не болить так, як болілопевно, нарив прорвало всередину, і легше стало (К.-Карий, II, 1960, 374).

3. Руйнуючи, знищуючи, зламувати опір (звичайно про наступ на противника). Ми слухати звикли важку канонаду, фронти проривати, іти на простори (Шпорта, Вибр., 1958, 34); Вишневецький вдарив на табір раз, але козаки його одбили, вдарив він удруге й втретє, а козаки все його одбивали. Але нарешті він таки прорвав табір (Н.-Лев., VII, 1966, 35); // Різкими діями порушувати єдність чого-небудь, утворюючи прохід у чомусь. Бігла [Зінька], падаючи, прориваючи кущі, і кричала щось у нестямі (Головко, II, 1957, 178); Три катери проривають бонові загороди, розчищають прохід у бухту (Ткач, Крута хвиля, 1954, 287); Дівчата розбиваються на два гуртки. Один утворює коло,.. а другий.. намагається прорвати коло (Коч., П’єси, 1951, 121); * Образно. І ми йдемо, прорвавши коло тьми, Ходою вільною, шляхом просторим Назустріч далям дивним, Неозорим, В одній сімї (Рильський, II, 1960, 158); // перен. Переборювати, знищувати те, що обмежує чию-небудь свободу, самостійність. Цензура сковувала й гнітила думку й слово письменника [В. Г. Бєлінського], але він все ж проривав перешкоди цензури і вміло подавав найреволюційніші ідеї підцензурною мовою (Іст. СРСР, II, 1957, 184); Прорвавши фронт імперіалізму в Росіїодній з найбільших країн світу, Великий Жовтень утвердив диктатуру пролетаріату, створив новий тип державиРадянську соціалістичну державу (Програма КПРС, 1961, 10).

4. перев. док., безос., перен., розм. Несподівано висловити свої почуття (звичайно після тривалої мовчанки). І тут її раптом справді прорвало. Вона насувалась на мене, викладаючи всі причини, чому, на її думку, на ділянці її ланки не вродило (Смолич, День.., 1950, 18); — Доки ти ходитимеш, зайдо нещасний? Доки ти мені більмом в очах будеш, окаянний?.. — прорвало Явдоху (Цюпа, Назустріч.., 1958, 369); // чим. Раптово засміятися, закричати і т. ін. Хлопця раптом прорвало сміхом… (Вол., Озеро.., 1959, 43).

5. с. г. Проріджувати просапні технічні культури. Чисті від бур’янів вузькорядні посіви цибулі, моркви, редиски проривають вручну, що дає чимало додаткової продукції (Колг. Укр., 9, 1960, 34); Тьотя Паша ціле літо Доглядала буряки… Їх полола, проривала, В полі цілі дні була (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 68); Густим зеленим масивом виглядає плантація моркви, її треба прополоти і прорвати (Веч. Київ, 23.VII 1957, 1).

ПРОРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ПРОРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Розгрібаючи (звичайно землю або що-небудь сипке), робити заглибину, ямку і т. ін. Далі побігло [хлоп’я] до кутка, прорило в долівці ямку, положило гроші і, заривши, знову сіло коло бочки (Мирний, І, 1954, 279); // Вибирати грунт землерийними механізмами для спорудження чого-небудь. Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (Шер., Дорога.., 1957, 113); — Лишається одне.. — прорити в дамбі канал і пустити по ньому воду у котлован (Коцюба, Нові береги, 1959, 374).

2. перев. док. Руйнівною силою води промити в чому-небудь прохід, заглибину тощо (про річку, струмок і т. ін.). Прорив собі тут Дніпро глибоку ложбину [улоговину] і бистро, сердито рине проміж високих скель, похилих над водою (Стор., І, 1957, 250); Під час війни дерев’яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (Добр., Тече річка.., 1961, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 265 - 266.

I. Проривати, ва́ю, єш, сов. в. прорвати, рву, рве́ш, гл.

1) Прорывать, прорвать. Нащо ж ти, доню, стелю проривала? Чуб. V. 341. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62. Болячка набрякла, та й прорвала і потік бруд.

2) Вырывать, вырвать часть растеній, чтобы остальнымъ было больше простора, или чтобы очистить среди растеній проходъ. Пшеницю поле, кукіль прориває. Грин. III. 397. Черчику, васильчику, посію тебе в городчику, буду тебе шанувати, тречі на день поливати, а що — суботи проривати. Чуб. ІІІ. 467. Та коли тебе в гості дожидать?… Що к Різдву снігами позаміта, а к Великодню водою позалива, а к святій неділонці травою позароста. Я й сніжок прогорну, я й водицю проллю, я й травицю прорву. Мил. 192.

II. Проривати, ва́ю, єш, сов. в. прорити, рию, єш, гл. Прорывать, прорыть. «Одчини, луплене теля!» — Не ’дчиню. — «Ну, носом прорию». Рудч. Ск. І. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 477.

вгору