ПРОПРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропрі́ти. Комірець сорочки наскрізь пропрілий, але випраний і теж запрасований (Дмит., Обпалені.., 1962, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 261.