ПРОПРЕ́ТОР, а, ч. У стародавньому Римі — особа, призначена у провінцію як її управитель (намісник).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 261.