Про УКРЛІТ.ORG

пропоротий

ПРОПО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропоро́ти. Пасєков зазирнув під крило [машини], — скат був пропоротий, барабан розбитий вщент (Перв., Дикий мед, 1963, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 260.

вгору