ПРО́ПОЛІС, у, ч., спец. Клейка зеленкувато-жовта або бура гірка на смак речовина, яку виділяють бджоли; використовується у народній медицині як лікувальний препарат. Хворих на туберкульоз легень лікують різними препаратами прополісу: прополісовим маслом, прополісом у вигляді водно-спиртового розчину, препаратом прополісу з антибіотиками тощо (Рад. Укр., 22.II 1969, 6); В церкві пахне холодом, розігрітим воском, свіжовичиненими кожухами і прополісом (Стельмах, І, 1962, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 258.