ПРОПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПЛИВТИ́ і ПРОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док. 1. неперех. Пливучи, переміщатися в якому-небудь напрямку, десь, повз когось, щось і т. ін. Зграйка золотих рибинок пропливала тихо, як у казковому царстві, і хтось невидимий заманював їх у чорну глибочінь і не повертав назад (Тют., Вир, 1964, 520); Пропливають, сповнені плодами, На Херсон, на Київ кораблі (Нагн., Вибр., 1957, 14); Іще любив Левко проводити пароплави, особливо, коли вони пропливали повз їхнє село увечері чи вночі (Десняк, Опов.., 1951, 29); Попри шум та гуркіт, пропливають [дельфіни] попід суднами й утікають в море (Наука.., 2, 1967, 20); Страх міцно полонив Сахно,.. цей чудернацький вартовий так незвичайно запобіг її замірові проплисти тунелем (Смолич, І, 1958, 79); // перен. Плавно рухатися в повітрі. Хмарки невеличкі набігали на місяць і пропливали далі (Гр., І, 1963, 416); Над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння (Збан., Ліс. красуня, 1955, 8); На недосяжній висоті велично пропливали пелікани (Веч. Київ, 19.II 1958, 4); Над самими хатами пропливає знайомий літак, заходячи на посадку (Ю. Янов., II, 1954, 219); Раптом м’яч, відбитий нашим захистом, дивно проплив у повітрі через усе поле (Ю. Янов., II, 1954, 26); Кран-жучок повів довгим хоботом, сіпнув один раз, другий, і раптом ящик з деревом проплив у повітрі (Жур., Звич. турботи, 1960, 81); // перен. Здійснювати плавні танцювальні рухи, проходити плавною, граціозною ходою, повільно, плавно проїжджати і т. ін. Часом, граціозно схиляючись під тягою повних води відер, павою пропливала струнка дівчина (Рильський, Бабине літо, 1967, 71); То ніжна, то пристрасна мелодія вальсу колихала залу і з тихим шурхотом пропливали повз нас пара за парою (Смолич, І, 1947, 17); Поважно пропливали довгі тролейбуси з прозоро-бірюзовими широкими вікнами (Грим., Незакінч. роман, 1962, 328); Прикриваючи парою страви вид, м’який і білий.., вона проплила од порога до столу, мов літня хмара (Коцюб., II, 1955, 366); Гусаком проплив весь у чорному Ліфер, дивлячись згори вниз (Стельмах, II, 1962, 371); // перен. Переміщатися на чому-небудь, що плавно рухається. Вона [Віта] повільно пропливала перед ним, сидячи в своїй кабіні (Собко, Біле полум’я, 1952, 10); Шостий раз уже пропливав я на мостику степового корабля по золотому хлібному полю (С. Ол., З книги життя, 1968, 29); Мимо хтось повільно проплив на коні. Оксен, глянувши у вікно, побачив голову сільради Гната Реву (Тют., Вир, 1964, 32); // перен. Про уявний рух предметів, повз які хто-, що-небудь плавно рухається. За вікнами вагонів пропливали будинки, велетенські щогли електролінії високої напруги, вічнозелені високі сосни (Цюпа, Назустріч.., 1958, 147); Вони пливли день, два, три, і Малуша увесь час із захопленням дивилась на береги, що стрічкою розмотувались перед нею, на городища, що з’являлись попереду, велично пропливали й залишались позаду (Скл., Святослав, 1959, 63); Під крилом літака мій Чернігів проплив (Ющ., Люди.., 1959, 145); // перен. Виникати, проходити у пам’яті, свідомості (про думки, спогади, образи і т. ін.). Він сидів на лаві біля столу, і перед ним востаннє пропливало все, що було в минулому (Кочура, Зол. грамота, 1960, 53); В холодних, як осінній туман, мареннях, в далеких видіннях пропливало її життя, і вся її життєва дорога була світлою, осяяною сонцем (Тют., Вир, 1964, 448); В голові у нього.. проплив образ Сусанни, як вона слухає оповідання сина (Коцюб., II, 1955, 379); // перен. Зливаючись воєдино, розноситися навкруги (про звуки). Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки його якось надто швидко пропливали вулицею (Смолич, II, 1958, 38).

2. перех. Пливучи, залишати що-небудь позаду, минати щось. — Заклятий острів перед нами, І ми його не минемо, Не пропливем нігде човнами, А на йому пропадемо (Котл., І, 1952, 159); Пропливши Нікополь, спостерігав, яке враження справляють різні обрубки плаву: пеньки у воді, колоди тощо (Довж., III, 1960, 508); // Долати що-небудь уплав, перепливати щось із краю в край. На стільці я їду по Сахарі, Пелікана з палички стріляю, Поринаю в піну Ніагари, Океан на трісці пропливаю (Рильський, І, 1956, 44); Ех, і славно з зерном на машині По шляхах промчати восени. На поромах пропливати ріки (Стельмах, Жито.., 1954, 71); Я Волгу — від верхів’я до низин — проплив, узнав її у гордій славі (Гонч., Вибр., 1959, 258); Я сходив твої рівнини, Я проплив твої моря (Нагн., Вибр., 1957, 172).

3. неперех. Долати плавом якусь відстань. Тарас устигав роздягтися першим. Він так-сяк нав’язує на голову одежу і, коли ще все відділення на березі, пропливає метрів з десять (Багмут, Щасл. день.., 1951, 144); Влітку, під час спортивних змагань, Гейко проплив дванадцять миль (Ткач, Жди.., 1959, 21); Підраховано, що один кальмар, шукаючи їжі, може проплисти за 4 місяці близько 8000 кілометрів (Наука.., 2, 1958, 23).

4. тільки док., неперех. Пливти якийсь час. Вони [крижні] то пірнають у воду, то, пропливши трохи, ховають голови під крила, наче збираються спати (Стельмах, І, 1962, 218).

5. перен. Проходити, минати (про час). Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає (Рильський, II, 1946, 59); Здається, все шкільне життя пропливало мимо Олега, нічим його не зачіпаючи, нічим не хвилюючи (Донч., II, 1956, 432); Днів скільки вже пропливло! (Рибак, Зброя.., 1943, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 256.