Про УКРЛІТ.ORG

пропищати

ПРОПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. 1. перех. і неперех. Док. до пища́ти. Двері знову пропищали пронизливо, закашлявся старий (Збан., Єдина, 1959, 61); — Ти змерзла?обернувся він до білявої панійки, що йшла з ним під руку. Пані та щось пропищала (Мирний, III, 1954, 296); — Поверни мою вечерю!пропищав П’ятниця (Збан., Мор. чайка, 1959, 24).

2. неперех. Пищати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 255.

вгору