ПРОПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. заст. Ставити печатку па чому-небудь.

2. перен., розм. Піддавати кого-небудь гострій критиці у пресі. — Когось же та повинна вона критикувати — на всіх похвал не вистачить. А ти не хвилюйся, звикай. Тобі що? Вперше пропечатали, а мене кожного року (Збан., Малин. дзвін, 1958, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 253.