ПРОПА́ХАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до пропаха́ти. На Секлету повіяло гарячим духом літнього дня, пропаханим васильками та м’ятою (Н.-Лев., IV, 1956, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 251.