ПРОПА́СНИЙ¹, а, е. Прикм. до пропа́сниця. * Образно. Тоненькі воскові свічечки жовтенькі палали якимсь полум’ям пропасним (Вовчок, І, 1955, 302).

ПРОПА́СНИЙ², а, е, рідко. Прикм. до про́пасть. Ішов [Іван] власне зі своїм тягарем понад краєм безмірно глибокого та пропасного яру (Фр., III, 1950, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 251.

Пропасний, а, е. Лихорадочный. МВ. ІІІ. 91.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 475.