ПРО́ПАДОМ, присл,: ◊ Пропада́ти про́падом див. пропада́ти; Пропади́ (пропа́ло б, пропа́ли б, неха́й би пропа́ло і т. ін.) ти (ви, воно́, все і т. ін.) про́падом див. пропада́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 250.