ПРОНО́ЗА, и, ч. і ж., розм. Спритна, хитра людина; пронира. А Микита, той проноза. Ну ж метати риби з воза, В кадці лиш лишився квас (Фр., XII, 1953, 12); Він показав себе ще в студентські роки: користався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі… (Бойч., Молодість, 1949, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 243.

Проноза, зи, об. Проныра. К. ЧР. 426. Тут всякії були пронози, перекупки і шмаровози, жиди, міняти, шинкарі. Котл. Ен. III. 44. Водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже добрий. К. ЧР. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 474.