ПРОНИ́РЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що проно́зливий. [Бережний:] Ну, ти ж і дипломат у мене. На вигляд така смирна, лагідна, а пронирлива (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 48); // Який виражає пронозливість, спритність. Від пронирливих очей тітки Векли хіба сховаєшся! А може, вона й раніше бачила, та мовчала. Хай, мовляв, спить. А тепер зареготала на всю короварню (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 243.