ПРОНИ́КЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до прони́кливий. Задоволений з власної проникливості, Савченко поступово набирається духу (Збан., Сеспель, 1961, 353); Недремна проникливість мислі, печальної і разом з тим на диво працьовитої, наснаженої непереможним «прагненням життя», вчувається майже в кожному вірші поета [Є. Плужника] (Не ілюстрація.., 1967, 320); Байкарській творчості М. Годованця властива ніжність, сердечність, велика людяність і глибока проникливість у внутрішній світ людини (Вітч., 1, 1969, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 243.