ПРОНИ́КЛИВО. Присл. до прони́кливий. Семен.. уважно й проникливо приглянувся до Мурого (Сміл., Зустрічі, 1936, 63); Соціальне значення сатири визначається передусім тим, наскільки проникливо вона аналізує життя, своєчасно виявляє негативні явища й гостро картав все те, що заважає радянському народу будувати комунізм (Рад. літ-во, 9, 1968, 67); Спокійно і проникливо забринів її густий голос (Донч., V, 1957, 449); Вперто й проникливо дивились на Ясеня засльозені очі професора, щось ніби шукали, щось ніби хотіли побачити (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 186); Провінціалка проникливо вереснула (Л. Укр., II, 1951, 518).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 243.