ПРОНИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. проника́ти. Твердість є здатність металу протистояти прониканню в нього іншого тіла (Метод викл. фрез. спр., 1958, 36); Проникання обміну й торгівлі в землеробство викликає спеціалізацію його, і ця спеціалізація все зростає (Ленін, 17, 1971, 114); Наші уявлення про обсяг проникання П. Тичини в поетику «Слова» розширює посмертно видана книга «В серці у моїм» (1971) (Рад. літ-во, 12, 1971, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 241.