ПРОМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко.

1. Пройти, проникнути крізь що-небудь; пронизати. Світ Місяця облив їх [русалок] білі лиця, сині очі та русі, довгі коси, промкнув наскрізь тонку прозору білу одежу (Н.-Лев., IV, 1956, 11).

2. перен. Зрозуміти, осягнути щось, дізнатися про кого-, що-небудь. Ти хіба промкнеш чоловіка, чи п’яниця він, чи ні (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 234.

Промкнути, ну, не́ш, гл. Проглотить. Угор.

2) Прослабить. Оце ззіли коні посліду пшенишного, та й промкнуло їх: бачте, як біжить з них, який рідкий кал. Брацл. у. Мене так і промкнуло од сирівцю. Рк. Левиц.

3) Постичь, узнать, проникнуть, понять, угадать. Ти хиба проминеш чоловіка, чи п’яниця він, чи ні, а милостину все таки дай. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 473.