ПРОМЕНЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., діал. Док. до менжува́ти. [Домаха:] Та ти ж знала, що він мене не любить, що його силком женять, ти знала! Захотілося променжувати мене на панське добро? (Стар., Вибр., 1959, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 225.