ПРО́ЛІСКОВИЙ, а, е. Прикм. до про́ліска і про́лісок1. Я — перша квіточка весни, Я пролісковий цвіт. Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 36); // Який має колір проліски, проліска. Подруги вели між собою розмову, що пролісковий цвіт молодить і що наші вишивальниці полюбляють ясні барви (Горд., Дівчина.., 1954, 21); Помовчала [Тетяна Павлівна] хвилину і обережно запитала: — Ти любиш кого, Марійко? — звела на неї свої глибокі проліскові очі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 217.