ПРОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. пролу́плять; док., перех., у сполуч. із сл. очі, розм. Пробуджуватися від сну; прокидатися. Він щохвилі розтягає очі.. і оглядається неспокійно. За ним пролуплюють очі і оглядаються сусіди (Стеф., І, 1949, 120); Нахлебчеться [Псякревський] горілки, як качка води, та й засне там, де сидить. Потім пролупить очі і казиться (Казки Буковини.., 1968, 41); Гриб і Печериця пролупили очі й завмерли з переляку (Козл., Мандрівники, 1946, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 220.