ПРОЛОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, розм. Док. до лопоті́ти. Ганна, як була, в одній сорочці пролопотіла босими ногами по холодній підлозі до вікна (Коз., Сальвія, 1959, 107); Двоє хлопців із левади з зеленню пролопотіли до сарая, де кролі живуть (Головко, І, 1957, 188); У відчинене вікно залетів яскраво-барвистий метелик. Тихо пролопотів ніжними крильцями по хаті, вдарився об скло напільного вікна (Цюпа, Краяни, 1971, 201); Пролопотіли, проспівали пташині крила.., солодко завели свою музику жаби, притягаючи до землі дощові хмари (Стельмах, II, 1962, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 220.