ПРОЛО́МИНА, и, ж., розм. Те саме, що проло́м 2. От вовк повернувсь другим боком, усунув хвоста в ту проломину та ляп, ляп хвостом (Барв., Опов.., 1902, 244); Велетенські руйновища гідроспоруди, пороги, люте ревіння води крізь проломини в греблі — все це треба було зафільмувати [зняти], сама історія замовляла той кінодокумент (Гончар, Циклон, 1970, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 219.