ПРОЛЕТКУ́ЛЬТІВЕЦЬ, вця, ч. Член пролеткульту; прихильник пролеткульту. Він [В. І. Ленін] виступав проти шкідливих «теорій» пролеткультівців, які намагалися ізолювати соціалістичну культуру від культури минулого, вирвати її з-під керівного впливу Комуністичної партії (Мист., 2, 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 215.