Прокіп’я, п’я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 468.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Прокіп’я, п’я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 468.
Про́кіп’я = Про́копа [день] — календарне свято 8/21 липня в пам’ять Прокопа-Женця; кінець Петрівки, Петрівчаного посту; початок жнив; до схід сонця рвали кріп як засіб від головного болю; збирали бджолині рої і розводили нові сім’ї; ім’я святого асоціювалося з першими копами збіжжя, урожаєм, тому казали: «На Прокопа жита копа», «Прокіп нав’язав сім кіп»; існує народна загадка про копу: «Що за молодиці, що регочуть серед пшениці»; застерігати: «Якщо цей день дощовий, то хліб у копах може порости»; на Буковині — перше громове свято. На Прокопа приготуй плечі до снопа (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 485-486.