ПРОКУ́С, у, ч.

1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати.

2. Прокушене місце; рана від укусу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 211.