ПРОКУРЛИ́КАТИ, прокурли́каю, прокурли́каєш і прокурли́чу, прокурли́чеш, док., перех. і неперех.

1. Док. до курли́кати. В небі волзькому у млі пролетіли журавлі, прокурликали прощально рідній матері-землі (Гонч., Вибр., 1959, 253).

2. Курликати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 210.