ПРОКРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Док. до крокува́ти. Марфа.. знов подумала про Сергія. Як проворно прокрокував він під стіною (Хор., Незакінч. політ, 1960, 42).

2. Крокувати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 209.