ПРОКОПТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прокопті́ти. Хомі було трохи незвично бачити зараз перед собою панораму індустріального міста, наскрізь прокоптілого за довгі роки заводською сажею (Гончар, III, 1959, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 206.