ПРОКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прокопа́ти. Через вузьку пересип скрізь були прокопані єрики, цебто канави (Н.-Лев., II, 1956, 226); Корній спустив лопату в прокопаний рівчак. Він був завглибшки з пів-аршина (Гр., І, 1963, 418); Прокопаний од Волхова канадець.. постачав необхідну тут воду (Загреб., Диво, 1968, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 206.