ПРОКОНОПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОНОПА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех.

1. Забивати, затикати всі дірки, щілини в чому-небудь клоччям, мохом і т. ін.; конопатити. Проконопатити човен.

2. тільки док., також без додатка. Конопатити якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 205.