ПРОКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прокува́ти¹. Різальний інструмент, виготовлений з добре прокованої сталі, має більшу стійкість, ніж різальний інструмент, виготовлений з гарячекатаної сталі (Технол. різального інстр., 1959, 82); Прокована крича [криця] захолонула, і її вкинули до горна і знову почали підігрівати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 452); * Образно. Ти [українська мова] у мені із кореня — Полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована, В чистій воді смакована (Бичко, Простота, 1963, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 203.