ПРОКИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проки́дати. Стежка вузька, прокидана у високому снігу, наче в траншеї (Кучер, Трудна любов, 1960, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 197.