ПРОКИГИ́КАТИ, и́чу, и́чеш. Док. до киги́кати. Тиша кругом — мертва тиша! Тільки чайка десь жалібно прокигиче, діток, може, скликаючи (Морд., І, 1958, 87); Прокигиче чайка: цій мало землі, притулитись бідній ніде (Десняк, II, 1955, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 197.