ПРОКВО́ЛИСТО, розм. Присл. до прокво́листий. Баран прокволисто і безнадійно мекав (Донч., VI, 1956, 306); Тужно й прокволисто бренькає струна (Ю. Янов., IV, 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 197.

Прокволисто, прокволо, прокволом, нар. Медленно. Прокволом співати. Сквир. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 468.