ПРОКВА́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКВА́СИТИ, а́шу, а́сиш, док., перех.

1. Піддавати бродінню, окислювати що-небудь поживне; квасити.

◊ Проква́сити ду́шу — задовольнити потребу у квашеному; поїсти чогось кислого. — Оце вам м’яка паляниця,.. а це і ягідок привезла, — може схочете проквасити душу (Мирний, І, 1954, 167).

2. тільки док. Квасити якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 196.