ПРОКАРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Робити зарубку, позначку на певній кількості чого-небудь; карбувати; // Позначати щось карбами, нарізкою.

2. Вирізьблювати щось на певній кількості чогось.

3. тільки док. Карбувати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 195.