ПРОКАЛАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Прогаяти, промарнувати щось якийсь час; без користі або бідуючи прожити. Се хутко два місяці, як я тут. Перших тижнів два більш того, що невиразно прокалатались, без замітної [помітної] роботи (Л. Укр., V, 1956, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 195.