ПРОКА́ЗУВАТИСЯ, ується, недок. Пас. до прока́зувати 1, 2. Текст проказу вався без найменшої афектації, без натиску, але чітко доходив у кожний куточок залу і глибоко проникав у душі своєю правдивістю (Минуле укр. театру, 1953, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 195.