ПРОКАЖЕ́НА, ної, ж. Жін. до прокаже́ний. * У порівн. Ти сама Помолишся своїм пенатам, Сама вечерять сядеш в хаті… Ні, не вечерять, а ридать, Ридать, і долю проклинать, І сивіть, кленучи. І горе! Умреш єси на самоті, Мов прокажена! (Шевч., II, 1963, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 194.