ПРОЗІ́РНИЙ, а, е. Те саме, що прозо́рий 1. З берегом хвиля прозірна шуткує, Ластиться наче до його вона (Манж., Тв., 1955, 102); Березневого неба глибінь прохолодна й прозірна (Перв., І, 1958, 216).

ПРОЗІРНИ́Й, а́, е́. В який (крізь який) можна проникнути зором.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 184.

Прозірний, а, е.

1) = Прозорий. Річок прозірних чисті води. Щог. Сл. 104.

2) Отъ сглазу происходящій. Мил. М. 51, 40, 57. Пристріти…. прозірнії. Мнж. 152.

3) Зрительный. Прозірна труба. ЗОЮР. II. 53. Рк. Левиц.

4) Четкій. Книжка ся прозірна, бо в неї великі букви і мені добре читать. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 466.