ПРОЗОРЛИ́ВО, рідко ПРОЗІРЛИ́ВО. Присл. до прозорли́вий, прозірли́вий. Корінні зрушення і зміни, які відбулися і відбуваються нині в долі народів, незаперечна свідчать, що суспільний розвиток іде шляхами, прозорливо визначеними великим Леніним (Ком. Укр., 4, 1961, 5); Цикл коротких оповідань-монологів завершується оповіданням «Генерал Макодзьоба».. В цьому оповіданні Яновський прозірливо підкреслив типові риси партизанського командира в той час, коли значні партизанські з’єднання тільки народжувалися (Іст. укр. літ., II, 1956, 487).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 186.