ПРОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який вільно пропускає крізь себе світло, просвічує наскрізь. Часом з’являлись бліді хмаринки, довгі, худі, прозорі, немов сухотники прохо-джались десь на курорті, понад блакитним морем (Коцюб., II, 1955, 212); Водить [Устина] розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (Вас., І, 1959, 197); Яблуко лежить передо мною — Світле, аж прозоре, мов янтар (Рильський, III, 1961, 79); Рогова оболонка, або рогівка, здорового ока цілком прозора (Наука.., 3, 1959, 27); В молоці, яке зберігається в прозорій пляшці, через годину руйнується майже 90 процентів вітаміну С (Хлібороб Укр., 4, 1967, 47); * Образно. В якомусь прозорому напівсні перед ним виникала постать Катерини (Жур., Дорога.., 1948, 85); // Крізь просвіти, дірочки, в якому видніються інші предмети; ажурний. По обидва боки образів, од стелі, спускались до самого долу білі прозорі мушлинові [муслінові] завіси (Н.-Лев., V, 1966, 107); Сіро-іржаві горлиці мостять із прутиків у кущах свої прозорі гнізда, такі прозорі, що крізь них просвічує пара білих яєчок (Донч., VI, 1957, 70); Ніна знала, що вона гарна, що їй до лиця блакитна.. сукня, прозорі рукави якої не в силах були сховати ніжного кольору рук (Досв., Вибр., 1959, 254); // Крізь який чітко видно інші предмети; дуже чистий. Вечір був місячний, ясний, і зорі лагідно сіяли, Тихо в прозорім повітрі, вітрець тільки часом Легким крильцем повівав (Л. Укр., І, 1951, 22); Вода була ще прохолодна, але така чиста.. й прозора, що було добре видно, як пересувались за течією дрібні черепашки й пісок (Шиян, Баланда, 1957, 80); * Образно. Сільська тиша, глибока й прозора, огортає теплими хвилями… (Жур., Дорога.., 1948, 4); // Світлий, ясний, нічим не затьмарений. Синім шатром розіп’ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне… (Мирний, І, 1949, 125); І знову ранок — такий прозорий, що видно кожний листочок на дубі. А дуб — за Дніпром (Жур., До них іде.., 1952, 138); День стояв чистий, кришталево прозорий, з далекою видимістю (Гончар, III, 1959, 391); Дівчина з вікна восьмого поверху глянула в прозору далечінь (Дмит., Наречена, 1959, 249); // З погожими, ясними днями (про пори року, місяці тощо). Над широким світом зводився прозорий, теплий квітень (Коз., Гарячі руки, 1960, 35); На стерні розгублене колосся.. Я іду без стежки по стерні. Я люблю прозору синю осінь, поцілунки буйновітряні (Забіла, Поезії, 1963, 89); // у сполуч. з ім. очі. Ясний. Вона нічого не одповіла і тільки дивилась на нього прозорими смутними очима (Коцюб., І, 1955, 331); Вона тонко все відчуває, знає життя.. Скрізь шукає людей з прозорими, а не скляними очима (Ю. Янов., II, 1958, 148); // кул. Приготовлений на освітленій рідині. Прозорі супи готують на освітлених.. бульйонах і подають без гарнірів або в них вводять окремо підготовлені гарніри (Технол. пригот. їжі, 1957, 101); // перен. З блідою і тонкою шкірою, дуже худий (про людину); який майже світиться (про шкіру). Він [І. Франко] значно змінився на гірше: якийсь він став жовтий, прозорий (Коцюб., III, 1956, 339); Мама усміхається сірими губами, руки її лежать на простирадлі — прозорі, ніби воскові (Собко, Звич. життя, 1957, 19); Під яблунею, серед яблук і груш, на білому стародавньому рядні, в білій сорочці, весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен, колишній чумак (Довж., І, 1958, 65); // перен. Приємний для слуху; мелодійний, чистий. Знизу підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки, а в нього капав од часу до часу прозорий дзвін колокільця [дзвіночка] (Коцюб., II, 1955, 308); Десь за юртою почувся молодий жіночий голос, дзвінкий і прозорий, як весняний струмок (Тулуб, В степу.., 1964, 176); Невимовно гарно було слухати цей простий, прозорий, натхненний спів (Собко, Біле полум’я, 1952, 27); // перен. Малопомітний, ледве вловимий. Погляньте: ось житло трудящої людини. Оздоб немає тут. Прозорий дух ялини Та з тирси пил тонкий (Рильський, І, 1956, 95); Стояло лише прозоре гудіння працюючих на яблуневому цвіті бджіл (Ю. Янов., II, 1954, 117); Збуджено від передчуття майбутніх пригод і тайгової волі стукало серце, але чомусь і смуток, легкий, прозорий, закрадався в груди (Донч., II, 1956, 27).
2. перен. Доступний для сприймання; зрозумілий, ясний, дохідливий. В мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою (Коцюб., III, 1956, 262); Нехай плече торкнеться до плеча, І потечуть слова прозорі, чисті. Один в нас прапор — прапор Ілліча, Одно звання в нас горде — комуністи (Бичко, Вогнище, 1959, 44); Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні в якому разі не спрощений чи навмисне ускладнений (Рад. літ-во, 7, 1967, 40); // Який легко розгадати, збагнути; явний, неприхований. — А я все думаю: чого це Гнатові в селі не сидиться? — каже з прозорим натяком Ксеня (Вол., Дні.., 1958, 127); Релігійне відображення дійсного світу може взагалі зникнути лише тоді, коли відносини практичного повсякденного життя людей виражатимуться у прозорих і розумних зв’язках їх між собою і з природою (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 84); // Щирий, відвертий. [Хлопець:] А знаєш, бувають часом такі душі, сказав би — прозорі, що їх і сповідати не треба, їх і так видно наскрізь (Л. Укр., II, 1951, 103); Є почуття такі прозорі. Що коли б з них відлити зорі, Вони б світились, як небесні, — Такі прямі і дуже чесні Ті почуття (Воронько, Тепло.., 1959, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 184.