ПРОЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПРОЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що дізнава́тися 1. Що ж Марися? Поспішає За слугою слід у слід, Щоб прознати все як слід (Перв., Казка.., 1958, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 184.