Про УКРЛІТ.ORG

прозваний

ПРО́ЗВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прозва́ти. Обернувшись, я побачив кореспондента Нестора Журбу, прозваного в редакції Нестором-літописцем. Справді, він більше виправдував назвисько, ніж своє законне прізвище (Дмит., Наречена, 1959, 102); У кінці Хна початку XI ст. ..срібні монети випустив у Новгороді син Володимира Ярослав, прозваний пізніше Мудрим (Наука.., 7, 1970, 27); // про́звано, безос. присудк. сл. Глянув [знахар] — і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано: такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Гр., II, 1963, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 182.

вгору