ПРОЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЖУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. Подрібнювати, розминати їжу в роті. Коли Богдан.. саме прожовував свою порцію солі, комісар підійшов до нього (Гончар, Людина.., 1960, 78); Петушек зробив такий рух головою, наче ковтнув щось, не прожувавши (Шовк., Інженери, 1956, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 181.