ПРОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, док.
1. тільки док., неперех. Жити (у 1-5 знач.) якийсь час. Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Мирний, V, 1955, 313); [Руфін:] Се мого батька друг. Прибув недавно з чужини, де прожив багато років (Л. Укр., II, 1951, 398); Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (Стельмах, І, 1962, 639); Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя — неминуча борба [боротьба] (Граб., І, 1959, 394); Олександра покинула Івана, не проживши з ним і двох тижнів (Коцюб., І, 1955, 63); Стара Когутиха, проживши з чоловіком не один десяток літ, добре знала свого Гаврила (Цюпа, Назустріч.., 1958, 62); * Образно. — Мабуть, років з двісті прожив [клен], а який чистий (Стельмах, 1,1962, 72).
Прожи́ти у па́рі — бути одруженим якийсь час. Остап і року не прожив у парі (Мирний, IV, 1955, 30).
2. тільки док., перех. Проіснувати певний відрізок часу. Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Коцюб., II, 1955, 13); Щоб слухать шум той довгий жита, щоб бачить поле дальнє те, я хочу ще хоч раз прожити моє дитинство золоте (Сос., Щастя.., 1962, 266).
3. тільки недок., неперех. Жити, мешкати постійно або тимчасово (у приміщенні, населеному пункті, на певній території і т. ін.). Найбільшою була кімната, де проживали робітники (Кобр., Вибр., 1954, 124); Пішла [Тамара заміж] за агронома, — десь на Кубані прожива… (Гонч., Вибр., 1959, 88); Над Расавою рікою, У селі Береговім, Проживає баба Кудря (Воскр., Подивись.., 1962, 51); // Водитися (у певній місцевості — про диких тварин, птахів); жити (у кого-небудь — про домашніх тварин). Проживають у них [лісах півночі] дикі воли, що живляться.. листям (Март., Тв., 1954, 52); От і знову оболонь,.. Тут місцина журавлина, Тут, далеко від осель, Проживає журавель (Стельмах, V, 1963, 324); Проживав у нас довго собака Пірат. Це був великий на зріст, немолодий вже, поважний і серйозний пес (Довж., Зач. Десна, 1957, 499).
4. також у сполуч. з ім. на означення часу, неперех. і перех. Жити, проводити життя в якийсь спосіб. Добрий був газда Михайло, Тихий чоловік: По-сусідськи, згідно, гарно Проживав свій вік (Фр., X, 1954, 173); Довелося Вам з сім’єю укупі проживати (Мирний, V, 1955, 404); — Ти, Ганю, молода. Невесело тобі самій літа молоді марно проживати (Н.-Лев., І, 1956, 152); — На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Ю. Янов., II, 1958, 49); Прожив, як у ступі стовк: ні смаку, ні знаку (Укр.. присл.., 1963, 28); Бійці потиснули один одному руки.. Якщо трапиться так, що ця ніч стане для них останньою ніччю в житті, то вони проживуть її з гідністю (Гончар, III, 1959, 257); Хіба я жінкою прожила з тобою? Не жінкою, а вдовицею (Стельмах, Хліб.., 1959, 142); Мені почулося, неначе край прибою Поему моря юнакам чита… Тут, в Ключовім, за греблею новою, Чи не найкращі він [О. Довженко] прожив літа? (Нагн., На полі битви, 1974,113); // на що, на чому, з чого, чим, рідко з чим. Підтримувати своє існування яким-небудь способом, використовуючи певні засоби. — З того [боку].. — шпиталь, де хвороби всякі лічать — і каліки та немічні на громадський кошт проживають (Мирний, IV, 1955, 330); Останні три дні прожив він трьома центами,.. знайденими над Прутом на піску (Коцюб., III, 1956, 33); Кожний знав, що з тою платнею, яку панотець давав, наймит не міг прожити (Март., Тв. , 1954, 357); — Жили ми, Супруне, і на двох десятинах, жили і на п’яти, придбали і десять, а потім пофортунило — і за двадцять перевалило, то хіба не проживемо на людській нормі? (Стельмах, II, 1962, 117); Стара Половчиха десь в Одесі на базарі, хіба з тої риби проживеш (Ю. Янов., II, 1958, 176); // Перебуваючи у певному стані, жити чим-небудь (думками, мріями і т. ін.). Скільки разів у довгі безсонні ночі, натягнувши ковдру на голову, Павло день по дню проживав у тому своєму вимріяному світі (Головко, II, 1957, 487); [Річард:] Певне в світі ніхто живий без мрії не прожив (Л. Укр., III, 1952, 92); // тільки док., без кого — чого. Зарадити собі в чомусь без кого-, чого-небудь. Без ворогів можна в світі як-небудь прожити (Шевч., II, 1953, 133); Без їжі людина може прожити близько 30-40 днів, а без води — значно менше (Наука.., 8, 1959, 25).
5. перех. і без додатка. Витрачати на існування (гроші, майно і т. ін.). Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або ішли з торгів, а їхні господарі.. проживали останні банкноти (Стельмах, І, 1962, 282); В которий день не нажив, так прожив (Номис, 1864, № 10575); Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть… (Мирний, II, 1954, 46); // перен., розм., рідко. Втрачати (голос, здоров’я і т. ін.). — Гей, мужички, підходьте сюди, бо мій голос до вас не дійде!.. На ваших-бо дітках горло прожив (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
◊ Прожи́ти на сві́ті: а) жити (у 1 знач.) якийсь час. Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку (Н.-Лев., VI, 1966, 406); б) провести життя в якийсь спосіб. — Дорогий чоловік був! — додав [чоловічий голос] помовчавши. — Прожив на світі недаром! ..Чуєш, Катре, діло, за яке він боровся, ніколи не вмре, житиме (Головко, II, 1957, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 179.