ПРОЖЕ́КТОР, а, ч.

1. Освітлювальний апарат з оптичним пристроєм, за допомогою якого створюють потужні спрямовані пучки світла. У військовій справі прожектори використовуються для освітлення і сигналізації (Курс фізики, III, 1956, 276); На морі ціла флотилія човнів, яхт — і все це з берега освічувалось прожекторами (Коцюб., III, 1956, 326); Попереду все освітилося — від землі й до неба. Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська і освітлюючи їм дорогу (Гончар, II, 1959, 435); * У порівн. Одинокий місяць, мов сторожовий прожектор на крейсері, горить і не гасне (Кучер, Трудна любов, 1960, 17); // Пучки світла, створені таким апаратом. Сині прожектори блукали в небі, розшукуючи ворожі літаки (Собко, Шлях.., 1948, 17); Весь завод в прожекторах Сіяв, немов при сонці (Мур., Слово.., 1949, 45); * Образно. Перед нами сходила червона планета соціалізму, на нас падали її прожектори, ми йшли, наступаючи нашій меті на п’яти (Ю. Янов., II, 1958, 250).

2. перен. Група людей (перев. комсомольського віку), яка на підприємстві або в установі здійснює контроль за трудовою дисципліною, якістю роботи, навчання і т. ін. Комсомольський прожектор; // Стінгазета, фотовітрина і т. ін. такої групи.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 178.