ПРОЖЕБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, перех. і без додатка, розм. Док. до жебоні́ти 1. — Нащо було так?.. Нехай би собі… — несміливо прожебоніла Юзя (Л. Укр., III, 1952, 654).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 178.